В “Асцентрії” ми стривожені та засмучені прийняттям законопроекту про узгодження бюджетів. Як організація, що підтримує людей і сім’ї в уразливих ситуаціях, ми не можемо ігнорувати глибоку шкоду, яку може завдати цей закон.

З того, що ми знаємо зараз, цей законопроект загрожує звести нанівець десятиліттями досягнутий прогрес у сфері громадського здоров’я, продовольчої безпеки та інтеграції іммігрантів. Потенційна втрата мільйонами людей медичного страхування – це не просто політична статистика, це питання життя і смерті для тих, хто лікує хронічні захворювання, звертається за пренатальною допомогою або отримує доступ до послуг з охорони психічного здоров’я. Закриття лікарень у сільських громадах – це не просто незручність, це надзвичайна ситуація, на яку немає швидкої відповіді. А коли скорочується продовольча допомога, це не затягування пасків, це означає, що діти йдуть до школи голодними, а люди похилого віку пропускають обіди, щоб дозволити собі ліки.

Цей законопроект надсилає страшний сигнал іммігрантським громадам – громадам, які протягом тривалого часу робили свій внесок у формування та зміцнення Нової Англії та нації в цілому. Він карає штати за прийняття гуманних, інклюзивних політичних рішень. Він вбиває глибший клин між людьми та системами, покликаними захищати їхнє здоров’я та гідність.

Ми розуміємо, що фіскальна відповідальність є необхідною метою, але цей законопроект додає трильйони до нашого державного боргу і відбувається ціною людських життів та добробуту громади. Бюджети – це моральні документи, а цей, ухвалений у тому вигляді, в якому він є, не відображає цінностей, які, на нашу думку, повинні керувати нашою країною: співчуття, мужність, чесність та відданість спільному процвітанню.

“Асценція” завжди була на боці тих, кого надто часто випускають з поля зору під час широких політичних маневрів. Ми продовжимо робити це і зараз. Ми закликаємо законодавців переглянути і привести це законодавство у відповідність до основного принципу, що кожна людина, незалежно від походження, доходу чи імміграційного статусу, заслуговує на доступ до догляду, можливостей і поваги.

Ми просимо членів нашої спільноти, неприбуткових партнерів та обраних посадовців не лише звернути увагу, але й діяти. Тому що наслідки цього закону не абстрактні. Вони вимірюватимуться викликами швидкої допомоги, порожніми коморами, страхом у сім’ях, які перестануть відчувати себе в безпеці та не бачитимуть своїх рідних і близьких. І першими і найболючіше їх відчують ті, хто і так несе найважчий тягар.

Настав час для всіх нас показати, якою країною ми хочемо бути. Країною, яка захищає своїх найуразливіших, чи країною, яка відвертається, коли допомога потрібна найбільше.